Для попередження випадків порушення прав дітей у ситуації підвищення ризиків у соціальному оточенні:

Дитяча лінія 116 111 або 0800 500 225 (з 12.00 до 16.00)

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000

Гаряча лінія з питань запобігання насильству в сім’ї 116 123 або 800 500 335

Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20

Уповноважений Президента України з прав дитини 0 800 213 103

Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103

Національна поліція України 102.

При Територіальному центрі соціального обслуговування ( надання соціальних послуг) Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на час пандемії коронавірусу запрацювала телефон довіри, які потребують психологічної допомоги під час карантину. Безкоштовну консультацію можуть усі охочі, які зателефонують за номером +380672396710

1. Кожного дня треба виділяти час на спілкування із сином чи донькою віч-на-віч, дати їм змогу поділитися з вами своїми секретами, тривогами, попросити поради, допомоги.

2. У ставленні до дитини слід орієнтуватися на її позитивні якості. А вони є в кожної дитини, тільки в когось можуть бути прихов

ані від не досить уважних очей дорослого. Тож відшукуйте їх у своєї дитини і плекайте, якомога частіше хваліть, підбадьорюйте, схвально сприймайте те, що вона робить.

3. Повідомляючи дитину про певну вимогу чи заборону, слід робити це у дружній формі, м'яко, без примусу або тиску.

 4. Не можна вдаватися до примусу і під час годування дитини. Не слід нав'язувати їй того, чого вона не хоче їсти.

 5. Фізичні покарання не мають бути нормою і плануватись заздалегідь як метод виховання.

6. Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тіснішого контакту з матір'ю. Тож не варто намагатися за будь-яку ціну привчати дітей засинати наодинці. Якщо дитина прагне відчувати поруч із собою дорослого, її бажання треба задовольнити.

7. Позитивний приклад батьків, що володіють своїми емоціями, передумова успішного подолання дитиною своїх страхів. Тож поділіться з нею спогадами про власні дитячі страхи, розкажіть, як ви з ними боролися й перемогли. Слід також якомога частіше пояснювати, що в житті немає нічого страшного, що мама й тато сильні, а в разі небезпеки завжди захистять.

8. Навчаючи дитину писати, краще використовувати простий олівець з гумкою на кінці, щоб вона будь-якої миті могла витерти те. що вийшло невдало (усувається страх неуспіху).

9. Намагайтеся розширювати коло людей, до яких дитина не байдужа, за яких щиро переживає: в такий спосіб вона зможе переключитися зі співчуття до себе на співчуття до інших, що зменшить її страхи.

10. Не варто дозволяти дитині переглядати фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, діти ще не вміють чітко розрізняти вигадку й реальність, а в особливо напружені моменти забувають, що все показане на екрані насправді не існує.

11. Реакцію страху можна іноді передбачити і запобігти їй. Так, скажімо, перед відвіданням зоопарку варто розповісти дитині, що не всі звірі там хороші та добрі, є також дикі та страшні. Тоді раптова агресивна реакція хижака не викличе в неї переляку.

 Слід зауважити, що частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками: їм мало читають, не граються з ними, їх рідко голублять, а натомість часто вдаються до повчань та погроз, надто раціонально підходять до емоційного життя дитини.

Найменше страхів помічено в дітей, які ростуть у родинах, де батьки самі менше бувають стурбовані, тривожні, не оточують дитину надмірною опікою. В таких родинах панує оптимістичний бадьорий настрій.

У Ваших дітей настає переломний період в житті, тому будьте особливо спостережливі, уважні та терплячі.

• Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

• Програма 5-го класу включає більше теоретичного матеріалу, тому слід привчати дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.

• Уважно стежте за рівнем виразного читання Ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.

• Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал, привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.

• Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

• Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя – прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.

• Намагайтеся придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу.

• Пам’ятайте, клас, де буде навчатися Ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. Це залежить від кожного й від Вас теж.

• Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

• Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання – особистий приклад.

 • Умійте ставити себе на місце дитини.

• Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.