Поняття конституційного права України

Конституційне право України — провідна галузь національного права, являє собою сукупність правових норм, перш за все принципів і норм конституції, які закріплюють основи політичної та економічної організації суспільства, форму держави, порядок і принципи формування та компетенцію органів державної влади, основи правового статусу людини і громадянина.

Конституційному праву притаманні загальні та спеціальні ознаки.

Загальні ознаки:

·         нормативність;

·         формальна визначеність;

·         спрямованість на досягнення певного правового результату;

·         можливість захисту правових приписів засобами державного впливу тощо.

Спеціальні ознаки:

1.      Конституційне право України відноситься до галузей публічного права, оскільки предмет правового регулювання цієї галузі права пов'язаний з публічним здійсненням влади народу, держави та територіальної громади.

2.      Конституційне право України має предметом правового регулювання найбільш важливі суспільні відносини у політичній та інших сферах суспільного і державного ладу.

3.      Конституційне право України має свій метод правового регулювання, тобто сукупність прийомів і способів юридичного впливу на суспільні відносини, які є предметом цієї галузі права.

4.      Конституційне право України має досить розгалужену систему. Ця система представлена такими елементами, як природне і позитивне право; матеріальне і процесуальне право; загальна й особлива частина тощо. Але традиційними елементами системи конституційного права залишаються інститути і норми конституційного права.

5.      Для конституційного права України характерна особлива система галузевих джерел права. Основне джерело конституційного права України — Конституція України 1996 р. — є одночасно головним джерелом всієї системи національного права і виступає пріоритетною цінністю правової системи України загалом.

6.      Функції конституційного права України, тобто основні напрямки і види його впливу на суспільні відносини поширюються на всі або більшість сфер суспільного та державного життя України — політичну, економічну, соціальну, культурну (духовну, ідеологічну), зовнішньополітичну та інші тісно пов'язані з ними сфери.

7.      Для конституційного права України характерне широке коло суб'єктів відповідних галузевих правовідносин.

8.      Конституційне право України передбачає особливий вид суспільних відносин, пов'язаних із юридичною відповідальністю за порушення конституційно-правових норм.

9.      Конституційне право України має винятково важливе значення для національної системи права і правової системи України загалом.

10.  Конституційне право України відіграє дуже важливу роль у суспільстві та державі, виступаючи одночасно як загальновизнаною соціальною цінністю (благом). так і засобом пізнання дійсності. На відміну від інших галузей права, положення норм цієї галузі права, конституційно-правові дослідження та конституційна освіта є важливими для кожної людини, незалежно від її політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання та інших ознак.

Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України.

Метод конституційного права, або метод конституційно-правового регулювання — це система способів, прийомів цілеспрямованого юридичного впливу норм конституційного права на суспільні відносини, що є предметом конституційно-правового регулювання. Основними методами є імперативний та диспозитивний.

 

Конституційно-правові відносини - це врегульовані нормами конституційного права суспільні відносини.

Особливості конституційно-правових відносин зумовлені особливостями предмета конституційного права і полягають у наявності двох груп цих відносин.

Першу групу утворюють суспільні відносини загального характеру, що регулюються переважно нормами Конституції України. Ці відносини виражають демократичний лад Української держави, його конституційні основи, визначають основні риси механізму влади народу, що здійснюється безпосередньо та через органи державної влади і місцевого самоврядування, опосередковують основні зв'язки особи із суспільством та державою, а також зв'язки, що виникають з установленням територіального устрою України, визначають систему державних органів та основні зв'язки між ними як елементами єдиного цілісного механізму.

Другу групу утворюють конкретні конституційно-правові відносини, для яких характерною ознакою є наявність певних сторін цих відносин, а також те, що вони складаються у сферах, які утворюють основні елементи держави, - населення, територія та влада.

Для обох груп конституційних правовідносин характерне те, що вони:

1) мають політичний характер (хоча слід зважати на те, що не всі політичні відносини є конституційно-правовими і не всі конституційно-правові відносини мають політичний характер - наприклад, відносини з приводу громадянства, реалізації конституційних прав та свобод є конституційно-правовими, однак не є політичними);

2) є базовими у системі правовідносин у цілому. Конституційно-правові відносини класифікуються за певними критеріями.

І. За цільовим призначенням:

1) установчі відносини - це переважно загальні відносини, що виникають на основі конституційних принципів, дефінітивних та інших норм;

2) правовстановлюючі відносини - це такі, в яких їх суб'єкти здійснюють свої права та виконують свої обов'язки, встановлені правовою нормою;

3) правоохоронні відносини - це відносини, метою яких є охорона приписів правової норми. Ці відносини завжди мають характер владовідносин1. Вони можуть бути як загальними, так і конкретними. Загальні, наприклад, забезпечують передбачений ст. 6 Конституції України поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову гілки, а конкретні, зокрема, забезпечують недоторканність народних депутатів України;

II. За змістом:

1) матеріальні правовідносини - ті, що складаються в процесі реалізації матеріальних норм конституційного права. Наприклад, такі відносини виникають у процесі реалізації норм Конституції України, що визначають взаємовідносини між Президентом України та Верховною Радою України;

2) процесуальні правовідносини виникають при реалізації процесуальних норм. Такі норми містяться, наприклад, у Регламенті Верховної Ради України, який встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради;

III. За формою:

1) правовідносини у власному розумінні, які характеризуються тим, що в них чітко визначені права та обов'язки суб'єктів і кожен суб'єкт здійснює свої права та обов'язки особисто;

2) правові стани, які характеризуються тим, що права та обов'язки суб'єктів мають менш визначений характер. Вони встановлюються правовими нормами, на підставі яких складаються інші правові відносини (наприклад, стан громадянства);

IV. За часом дії:

1) строкові правовідносини - це більшість конституційно-правових відносин; вони діють протягом чіткого, встановленого в нормі строку (наприклад, правовідносини, що виникають під час виборчої кампанії, проведення референдуму тощо);

2) безстрокові правовідносини - це правовідносини, необмежені в часі, які, однак, можуть припинити своє існування за певних умов (наприклад, смерть громадянина припиняє всі відносини з приводу його громадянства). До безстрокових належать усі відносини, що за формою є правовими етапами, відносини, пов'язані із забезпеченням державою основних прав і свобод громадян тощо.

Існують і інші критерії класифікації конституційних правовідносин: за суб'єктами, за юридичними фактами тощо.

Суб'єкти конституційно-правових відносин - це їх учасники, які у конкретному правовідношенні здійснюють свої права та несуть відповідні юридичні обов'язки або своєю правоздатністю породжують певні правові стани1. Зазначене поняття потрібно відрізняти від поняття "суб'єкт конституційного права", під яким розуміють установленого конституційними нормами носія, який може мати юридичні права і нести відповідні обов'язки2.

Характерна особливість суб'єктів конституційно-правових відносин полягає в тому, що вони мають різні права та обов'язки, тобто різну за змістом конституційну правоздатність.

Усіх суб'єктів конституційно-правових відносин поділяють на індивідуальні та колективні (комплексні).

 

Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Їм властиві риси: встановлюються чи санкціонуються державою; мають державно-владний характер, є формально визначеними загальнообов’язковими правилами поведінки; закріплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами; мають двосторонній характер, тобто встановлюють не тільки права, але й обов’язки учасників правовідносин; передбачають наявність особливого механізму реалізації; визначають можливість багатоваріантної поведінки; мають ситуаційний характер; є цілеспрямованими і гарантованими. 

 

 Ознаки Конституції:

З точки зору ознак Конституції України як правового документу її юридичними властивостями є те, що:
1. Конституція — це, насамперед, закон, тобто акт виключної ваги і значення;
2. Конституції властиве юридичне верховенство, найвища юридична сила у порівнянні з іншими правовими актами: ні один акт не може перевищувати Конституцію;
3. Конституція є основою правової системи України, її законодавство, поточне законодавство розвиває конституційні приписи, деталізує їх;
4. Конституції властивий особливий порядок її прийняття і зміни, тобто це закон що має підвищений ступінь стабільності;
5. Існує досить складний механізм реалізації Конституції, оскільки її дія відбувається на трьох рівнях: на рівні реалізації Конституції в цілому; на рівні реалізації окремих конституційних інститутів; на рівні реалізації конституційних норм.
Класифікація конституцій здійснюється за такими критеріями:

І. За часом дій:

1) тимчасові, що можуть прийматися на встановлений строк або до настання певної події;

2) постійні конституції. Ними є більшість конституцій (утому числі й Конституція України), але факт установлення необмеженого строку їх дії не означає їх вічність, а лише вказує на намір законодавця в момент їх прийняття. Відомі конституції, які встановлюють неможливість власного скасування (наприклад, конституції Мексики, Греції).

ІІ. За політичним режимом:

1) демократичні конституції, які гарантують широке коло прав і свобод, допускають вільне утворення і діяльність політичних партій, передбачають виборність установ влади тощо;

2) авторитарні, які обмежують або забороняють діяльність політичних партій або встановлюють панування однієї партії, відкривають широкі можливості для ліквідації або суттєвого обмеження вимушено проголошених конституційних прав і свобод, скорочують повноваження представницьких органів;

3) тоталітарні, які є різновидом авторитарних конституцій і для яких характерна висока ідеологічна насиченість аж до визнання прихильності до певної ідеології (комунізму, ісламу тощо).

Слід мати на увазі, що іноді демократичні конституції слугують для прикриття авторитарного політичного режиму, а іноді, хоча і рідше, навпаки, демократичний режим зберігає певний час авторитарну конституцію.

ІІІ. За формою правління:

1) монархічні конституції,

2) республіканські.

IV. За формою політико-територіального устрою:

1) федеративні конституції (у федеративних державах діють зазвичай федеральні (національні) конституції та конституції суб'єктів федерації);

2) унітарні.

V. За порядком прийняття:

1) октройовані (даровані),

2) договірні;

3) "народні" (зміст цих понять ми розглянемо у наступному параграфі).

VI. За порядком внесення змін:

1) гнучкі;

2) жорсткі;

3) змішані (зміст цих понять ми розглянемо у наступному параграфі).

VII. За формою:

1) писані;

2) неписані;

3) змішані (значення цих понять було розкрито вище).

 Джерелами конституційного права України є:

·         Конституція України і Конституція Автономної Республіки Крим;

·         Закони України, що приймаються Верховною Радою України;

·         нормативні укази Президента України, що містять конституційно-нормативні норми;

·         нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми;

·         рішення Конституційного Суду України, в яких встановлюється конституційність законів та інших правових актів;

·         міжнародні договори;

·         акти органів місцевого самоврядування та інше.

 

Вправа «Юридична консультація»

1.Чи має право роботодавець за порушення трудової дисципліни застосовувати до працівників такі стягнення , як штраф (шляхом вирахувань з зарплати працівника), перенос запланованої відпустки, тощо?

2. Який порядок оформлення на роботу найманого працівника до приватного підприємця? Який запис вноситься до трудової книжки?

 Логічна вправа «Чому?»

Трудовий договір передбачає продаж працівником своєї робочої сили, однак він не може вважатися договором купівлі-продажу у цивільно-правовому розумінні. Чому? 

Задача

Учителька ЗОШ І-III ступенів №19 м. Ужгорода Трусова, мати 10-річних близнят, звернулася до дирекції школи з заявою про надання додаткової відпустки тривалістю 5 календарних днів одразу після закінчення щорічної основної відпустки. Директор школи погодився надати відпустку тривалістю тільки 3 календарні дні, мотивуючи це рішення тим, що згідно з ч. III ст. 10 Закону „Про відпустки” загальна тривалість щорічних основної і додаткової відпусток не може перевищити 59 календарних днів, а Трусова, як педагог, має щорічну відпустку тривалістю 56 календарних днів. Чи правомірне рішення директора?

Творчість учнів

Тісний зв'язок із кожним має
Роботу видасть майже всім
У  кодексах один лиш обіймає
Дохід надасть передовсім.
Охорону праці і робочий час,
Відпустку соціальну і щорічну,
Економічно забезпечить водночас
Посаду видасть перевірену і звичну.
Регулювання здійснить дисципліни,
А методів регулювання є чимало,
Відносини у соціальній сфері 
Охоплює про працю право.

Ліпошко Богдана, 11клас